Смотреть что такое БЕЗПУТНИК в других словарях:
БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п... смотреть
БЕЗПУ́ТНИК, а, ч., розм.Безпутна людина.[Сестра Серахвима:] Отак вона завжди: як п'яницю то й криє, безпутника якого то й покриває (Панас Мирний).
імен. чол. роду, жив.розм.беспутник
-а, ч., розм. Безпутна людина.
див. бродяга, гуляка, лінивець, босяк
див. бешкетник; легковажний; ледачий
безпу́тник
іменник чоловічого роду, істота
розм.
-а, ч. , розм. Безпутна людина.