БЕЗПУТНИК

БЕЗПУ́ТНИК, а, м.Прост.Непутевый, непотребный человек.[Марья:] Говоря правду, вы очень безразсудны .. что столько много сносите от такова безпутника, которой вам измѣнил, давши обѣщание на вас жениться. Лук. Постоянство 31.

Безпу́тница, ы, ж.Нрд. I 23.

Смотреть больше слов в «Словаре русского языка XVIII в»

БЕЗПУТНЫЙ →← БЕЗПУТИЦА

Смотреть что такое БЕЗПУТНИК в других словарях:

БЕЗПУТНИК

БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п... смотреть

БЕЗПУТНИК

БЕЗПУ́ТНИК, а, ч., розм.Безпутна людина.[Сестра Серахвима:] Отак вона завжди: як п'яницю то й криє, безпутника якого то й покриває (Панас Мирний).

БЕЗПУТНИК

імен. чол. роду, жив.розм.беспутник

БЕЗПУТНИК

-а, ч., розм. Безпутна людина.

БЕЗПУТНИК

див. бродяга, гуляка, лінивець, босяк

БЕЗПУТНИК

див. бешкетник; легковажний; ледачий

БЕЗПУТНИК

безпу́тник іменник чоловічого роду, істота розм.

БЕЗПУТНИК

-а, ч. , розм. Безпутна людина.

БЕЗПУТНИК

безпутник, -а

T: 201