НАБОЖЕНСТВО

НАБОЖЕ́НСТВО, а, ср.1.Богослужение.Есть же у них много и люторов и калвинов, которые свободно по вѣрѣ своеи набоженство отправляют. Геогр. 1710 46.

2.То же, что набожность.Тѣ люди очень мнѣ милы; которые и в самом набоженствѣ умѣренность храня, среднею дорогою идут. Монтень 146. Хитрый Лорис зная набоженство своего подьячего уговорил его на то, что он постригся с дозволения своей жены в Монахи. АП 290.

Слав. пол. nabożeństwo.

Смотреть больше слов в «Словаре русского языка XVIII в»

НАБОЖЕСТВО →← НАБОЖЕННЫЙ

Смотреть что такое НАБОЖЕНСТВО в других словарях:

НАБОЖЕНСТВО

НАБОЖЕ́НСТВО, а, с., діал.Церковна відправа.То й любо було в церкві постояти, набоженства послухати (А. Свидницький).

НАБОЖЕНСТВО

Набоже́нство:— відправа в церкві [II]— служба Божа [54]— церковна відправа [IV]

НАБОЖЕНСТВО

-а, с., діал. Церковна відправа.

НАБОЖЕНСТВО

Богослужіння, церковна відправа, набожність, служба божа

НАБОЖЕНСТВО

набоже́нство іменник середнього роду церковна відправа діал.

НАБОЖЕНСТВО

-а, с. , діал. Церковна відправа.

T: 154